Заява Петра Терентьєва щодо ситуації з coronafakes.com

У 2020 році, на початку пандемії, Олена Романюк запропонувала створити ресурс із розвінчування міфів та спростування фейків про коронавірус, що публікуються у ЗМІ.

Наприклад, таких: Клімов Юра — лікар із РФ, який працює в лікарні в Ухані, розповів про коронавіруси, — чому це фейк, про що писали #Букви.

Зважаючи на важливість боротьби з фейками під час пандемії, я підтримав пропозицію. Ми узгодили, що це буде волонтерський проєкт, де журналісти та ЗМІ публікуватимуть матеріали щодо спростування фейків про коронавірус.

Я придбав домен coronafakes.com та оплачував його протягом всього часу існування проєкту.

Також взяв на себе витрати щодо оплати хостингу. Створення та розробку сайту теж оплатив. Саме так було створено проєкт coronafakes.com.

21.11.2021 я дізнався від Олени Романюк, що вона залишила проєкт через вигорання.

Дізнався випадково, коли звернувся до неї щодо публікації на Facebook-сторінці “По той бік новин” (в описі сторінки було посилання на coronafakes.com. Ця сторінка була майданчиком для поширення контенту з coronafakes.com) про “Букви”, де критикувалася нібито маніпулятивна підводка СММника до допису.

Тепер по пунктах.

1. Для мене стало новиною, що “По той бік новин” тепер моніторить соцмережі, а не ЗМІ, як це було заявлено на етапі створення проєкту.

Підводка до новини на Facebook-сторінці #Букв була такою:

“Є прихильники дозволу на вільне володіння зброєю в Україні?”

На мою думку та на думку медіаекспертів, з якими я проконсультувався, підводка є закликом до обговорення, тому що місією ЗМІ є надання платформи для суспільної дискусії, а не об’єктом осуду чи приводом для створення платформи для хейту ЗМІ, як це зробив “По той бік новин” своїм дописом.

2. Намагаючись розібратись, хто відповідає за контент та проєкт, я витратив 5 годин, але так і не отримав чітких відповідей, хто зараз є автором публікацій, хто є фактчекером і хто приймає рішення щодо того, що є фейком або маніпуляцією. Олена Романюк не змогла відповісти, хто ця людина. Саме так я дізнався, що Олена Романюк покинула проєкт, який ми створили разом з нею та низкою громадських організацій.

3. При цьому Олена Романюк надала мені контакт Людмили Панкратової, сказавши, що проєктом тепер займається вона і в них не дуже добрі стосунки. Так з Людмилою ми дізналися про існування одне одного.

Вона – що домен, хостинг та сайт належать мені, а я – що проєктом, який ми створювали з Оленою Романюк, тепер керує інша людина.

4. Пані Людмила відреагувала оперативно, зважаючи на те, що це була неділя і вона вперше чула про мене. Я одразу попередив, що записую нашу розмову, вона не була проти. Після довгої дискусії ми дійшли згоди, що публікацію “По той бік новин” має бути видалено як некоректну.

З Людмилою ми дійшли згоди, що “По той бік новин” публікує допис про видалення попередньої публікації та на цьому ми дискусію припиняємо. Також ми домовилися утриматися від коментарів, щоб не розпалювати ворожнечу у коментарях, але СММник “По той бік новин” одразу ж почав коментувати, порушивши таким чином нашу домовленість.

Чому я переадресував домен coronafakes.com на #Букви?

Згідно із законодавством України, власник домену несе юридичну відповідальність за контент, опублікований на сайті.

Наприклад, якщо на сайті coronafakes.com з’явиться контент, який порушує законодавство України, то відповідальність буде нести власник домену та хостингу. Тобто я. Що дає привід правоохоронцям відкрити кримінальне провадження, на час якого заблокувати всі мої проєкти, зокрема й #Букви.

Беручи до уваги постійні атаки влади на #Букви (остання з них відбувалася цього тижня Заява #Букв щодо тиску влади та спроби рейдерського захоплення видання), на працівників #Букв, на мою родину та особисто на мене, я прийняв рішення тимчасово переадресувати домен на свій інший власний домен #Букви, поки ми не з’ясуємо, хто зараз керує coronafakes.com, хто публікує контент та який статус мають громадські організації, які створювали проєкт.

Та поки ми не дослідимо такі питання:

1. У розмовах з Оленою Романюк мені стало відомо, що проєкт, який робився на волонтерських засадах, мав контент, що створювався за кошти грантових програм. Цей контент не мав маркувань, що може бути порушенням стандартів публікацій та може ввести в оману читачів.

2. Чому за весь час існування проєкту ані Олена, ані інші члени проєкту не цікавилися долею домену, хостингу і технічного оснащення сайту? Хоча я одразу сказав, що готовий будь-якої миті передати доступи, але ніхто доступи не просив, поки не сталася описана вище історія.

3. Чому проєкт було заявлено як об’єднання журналістів шести проєктів – По той бік новин, Без Брехні, Наші гроші, Львів, Кавун Сіті, Букви та ІРРП, а також десятків волонтерів – але зараз права на нього заявляє лише одна ГО Людмили Панкратової “Інститут розвитку регіональної преси”?

Що далі?

22 листопада у коментарі журналісту “Детектор Медіа” я запропонував передати право власності на домен трьом відомим та шанованим представницям українського медіа – Наталії Лігачовій, Оксані Романюк чи Юлії Мостовій, яких я поважаю як незалежних арбітрів.

Зараз я готовий відкрити доступ до coronafakes.com та передати право власності на домен, якщо нарешті отримаю аргументовану відповідь, кому все ж таки належить проєкт Coronafakes. Людмилі Панкратовій та її ГО? Чи іншим ГО? Чи кому?

Петро Терентьєв