«Основний інстинкт» у 30: незмінна привабливість зухвалої фатальної жінки
Авторка: Гіл Джеймісон, професорка кіно, телебачення та культурології Університету Західної Шотландії.
Сексуальний, гламурний і провокаційний, «Основний інстинкт» був одним із найвідоміших фільмів 1990-х років. Він відкрив нові способи шокуючого зображення оголеного тіла на екрані (стимульовані показом знаменитої сцени з задиранням ніг під час допиту) незважаючи на це, що сюжет повен дір і нестерпних діалогів: «Він кінчив до того, як його прикінчили».
Але фільм Пола Верховена повністю покладався на майстерну гру зірок: невловиму харизму, яка підносить однотипну роль до рівня культової, що визначає історичний момент. Шерон Стоун і Майкл Дуглас володіють цією майстерністю, і їх впевнена гра зробила фільм одним із найбільших хітів десятиліття.
«Основний інстинкт» – це вторинний еротичний трилер, високобюджетний фільм-нуар 1990-х років із сумнівною художньою цінністю та ще більш сумнівною мораллю. Він прагнув наслідувати психосексуальну напругу трилера Хічкока з місцем дії у Сан-Франциско та хічкоківською блондинкою, але він так і не відобразив стиль чи складність такого шедевру, як «Запаморочення».
«Основний інстинкт» показав неповноцінного поліцейського та загадкову таємницю вбивства, зосереджену на еротичній пригоді. Що незвично для голлівудського фільму, здавалося, що він розсуває межі дозволеного у зображенні сексу на екрані. Але понад усе, фільм назавжди запам’ятається тим, що підняв Шерон Стоун до рівня світової суперзірки.
Роль, яку грають раз у покоління, зберігається в пам’яті завдяки яскравій харизмі головної героїні. Кожному поколінню потрібна своя рокова жінка: фільм «Подвійна страховка» (1944) познайомив нас із Філіс Дітріхсон, яку зіграла Барбара Стенвік, «Клют» (1971) дав нам Брі Деніелс у виконанні Джейн Фонди, а «Жар тіла» (1981) дав початок кар’єрі неймовірно яскравої Кетлін Тернер у ролі Метті Вокер.
Стоун є причиною, чому так багато критикинь-феміністок, таких як Камілла Палья, захищали фільм, незважаючи на те, що він представляв глибоко тривожні та регресивні ідеї про геїв, лесбійок та бісексуальну орієнтацію. У стрічці вони вважаються безжальними та смертельно небезпечними.
Боротьба за владу
Фільм нуар завжди про гроші та владу, головний стимул для фатальної жінки, яка використовує свою сексуальну привабливість, щоб отримати те, чого хоче. Такі фільми відзначаються тим, що жінки мають зухвалість прагнути фінансової незалежності від чоловіків.
Згадайте Бріджид О’Шонессі у «Мальтійському соколі» (1941). Ця героїня нуару не хоче бути зобов’язаною жодному чоловіку, тому вона виходить і здобуває те, що їй потрібно, щоб досягати всього самостійно. Звичайно, для критикинь-феміністок це захоплює та відкриває нові можливості. Навіть якщо, як це неминуче буває, ми спостерігаємо за чоловічим персонажем – як правило, приватним детективом чи поліцейським, який у момент слабкості збивається зі шляху і стає рабом жінки.
Кінознавиці-феміністки визнають фільм-нуар важливим жанром для створення багатогранності жіночих персонажів – що знаменує переоцінку гендерних ролей у післявоєнний період. Катерина Трамелл, яку зіграла Стоун, нетипова фатальна жінка, оскільки вона вже фінансово незалежна, з успішною кар’єрою авторки кримінальних трилерів-бестселерів. Їй не потрібні гроші. І все ж таки вона все ще смертельно небезпечна.
Її мотиви цілком пов'язані з сексуальним задоволенням. Вона оточує себе вбивцями; головною серед яких є її напарниця Роксі та подруга Хейзел Добкінс – перша вбила своїх братів, а друга вбила чоловіка та дітей. Обидва злочини є необґрунтованими та мають виразний сімейний контекст.
На початку фільму коханця Катерини вбивають, і вона швидко стає підозрюваною. Але вона відмовляється вести себе відповідно до очікувань. Для детективів, які її допитують, вона стає класичною «жінкою-павуком» з фільму-нуар – спокусливою жінкою, яка плете свою заплутану павутину навколо нічого не підозрюючих і дурних чоловіків. Катерина сексуально активна і отримує задоволення без докорів сумління.
У відомій сцені допиту інсценування навмисно антагоністичне. Вона оточена детективами-чоловіками, які засипають її питаннями. Вона засипає їх у відповідь. Позиції визначені, і Катерина виходить з цієї ситуації переможницею, збиваючи їх з пантелику своєю сексуальною майстерністю та відсутністю поваги до загальноприйнятої моралі.
Їй подобалося займатися сексом із небіжчиком. Але вона не надто переживає через те, що він мертвий. Вона кидає виклик наймолодшому та найпривабливішому поліцейському Ніку (Дуглас) щодо його шлюбу та можливого вживання кокаїну. Вона грайливо тримає зоровий контакт, схрещує та розхрещує ноги, демонструючи відсутність спідньої білизни. Вона – справжнісінька провокаторша, розігрує Ніка і принижує його перед колегами.
Тріумф фатальної жінки
У класичному жанрі нуар фатальна жінка є складною загадкою, яку повинен розв’язати головний герой: вона рідко, а то й ніколи не «виходить сухою з води». Це неминуче сприймається як покарання за її сексуальні надмірності, які неможливо стримати у межах гетеронормативного суспільства.
Але цей вельми специфічний нео-нуар 1990-х років відмовився від таких шаблонів, щоб уявити непросту жінку як переможницю. Фатальна блондинка Стоун тріумфує, як і Метті Вокер з «Жару тіла» у виконанні Тернер. Наприкінці фільму Метті насолоджується заслуженим коктейлем на тропічному пляжі, тоді як чоловік, якого вона обдурила, нудиться у тюремній камері на батьківщині.
«Основний інстинкт» продовжив цю тенденцію: Катерина Трамел залишилася безкарною. Немає сумніву, що це історія Ніка; він слідує за доказами, висуваючи аргументи. Але насправді він просто дурень, який лягає у ліжко з жінкою, яка в будь-яку мить може вбити його.
І коли у фінальній інтимній сцені камера рухається назад, ми бачимо під її ліжком ніж для колки льоду. Гра в кішки-мишки закінчена, і ми знаємо, що вона таки винна. Нарешті, і вперше в цій історії, перед нами постає холоднокровна, безстрашна вбивця Стоун.
Стаття вперше була опублікована англійською мовою під заголовком «Basic Instinct at 30: the enduring appeal of the defiant femme fatale» в журналі The Conversation 23 березня 2022 р.
Переклали студенти Факультету іноземної філології Національного університету імені М.П. Драгоманова.