Грудне вигодовування на вимогу – як це

Дуже часто можна почути від консультанток з грудного вигодовування та від хороших, грамотних в питаннях ГВ лікарів про необхідність практикувати грудне вигодовування на вимогу як дитини, так і матері.

Але в практиці, на жаль, буває, що стикаєшся з недостатнім розумінням, що ж таке «годування на вимогу». Можна почути, наприклад, «Годуйте на вимогу, але не частіше, ніж раз на дві години», або «Я годую на вимогу, як попросить. А розумію, що просить, дуже просто – він же плаче!».

Як же зрозуміти, що «дитина вимагає»? 

Нумо спробуємо розібратися!

У недавніх оновленнях рекомендацій ВООЗ, Академії медицини грудного вигодовування та інших авторитетних джерел вже навіть відсутнє поняття грудне вигодовування на вимогу як таке. Його замінили на «годування, керуючись сигналами новонароджених про харчування, близькість та комфорт», і рекомендують медичним працівникам навчати матерів розпізнавати ці сигнали та відповідним чином на них реагувати.

Чому так важливо було зробити ці зміни?

Тому що термін «на вимогу» люди зазвичай розуміють, як «настійне прохання, ВИМОГА, коли без неї не можна чи неможливо відмовитися, відкласти, замінити». Тобто дітей вважають за потрібне прикладати до грудей не тоді, коли дитина виявить на те бажання, а коли все перепробували, але дитину вже не можна відволікти та заспокоїти інакше, як дати груди. Так-так, саме так й говорять – «довелося дати груди»!

Отже, при такому розумінні «вимоги» не тільки частота прикладань до грудей сильно знижується, адже виходять набагато більш тривалі перерви в годуваннях, ніж якби реагували на перші сигнали дитини, але й власне прикладання до грудей виходить набагато менш ефективним, адже дитина, якій довелося довго чекати, дратується , напружується, нервує, витрачає більше енергії на плач, гірше орієнтується під грудьми та координує свої рухи (в тому числі й смоктальні), стає до моменту початку годування занадто голодною та напруженою, щоб мати можливість смоктати якісно, ​​спокійно та висмоктувати достатню кількість молока.

А як грудне вигодовування на вимогу задумано природою?

Людські новонароджені влаштовані так, що смоктанням грудей задовольняються більшість їх потреб – від отримання пиття та харчування до допомоги у здійсненні фізіологічних потреб (пісяти, какати, пукати) і задоволенні психо-емоційних потреб (близькість, прив’язанність, безпека, спілкування, заспокоєння та сон).

У цьому є глибокий сенс, тому що, яку б потребу малюк не задовільняв на даний момент біля грудей – він отримує додаткову порцію молока й стимулює груди для виробництва молока у майбутньому, що істотно підвищує шанси дитини на виживання і міцне здоров’я.

Сигнали дитини до прикладання

Тому ми розуміємо, як важливо навчитися розпізнавати перші сигнали дитини про бажання прикластися до грудей:

• малюк прокидається,
• починає відкривати ротик,
• висовує язичок,
• крутить головою у пошуках грудей,
• намагається направити ручку в рот і смоктати кулачок …

Що відбувається, якщо вчасно не зрозуміти, що дитина хоче до грудей?

Якщо не відреагувати належним чином на ці сигнали, малюк може почати подавати більш яскраві:

• починає крехтіти,
• морщити обличчя,
• крутитися,
• підтискати ніжки,
• розмахувати ручками,
• кликати голосніше 

Або, навпаки:

• вважає за краще заснути знову, розуміючи, що, схоже, мама його НЕ побачила. Можливо, вона відсутня й кликати її та плакати – це витрачати дорогоцінну енергію, якої й так небагато у новонародженого.

Таким чином, ми втрачаємо можливість для ще одного, зовсім не зайвого прикладання до грудей. А коли малюк стає вже дуже голодним і не може чекати, дратується й починає голосно плакати. Тоді вже необхідно перед прикладанням до грудей його спочатку втішити, заспокоїти, що далеко не завжди так просто зробити.

Авторка — Маргарита Лежепекова, консультантка з грудного годування

Запис Грудне вигодовування на вимогу – як це спершу з'явиться на Маргарита Лежепекова ????.