Ігор Чаленко: За виборами адвокатами двох членів ВРП Усик просуває ідею виборів Президента?

Заява голови Вищої ради правосуддя Григорія Усика про необхідність реформування адвокатури та проведення зʼїзду адвокатів для обрання двох членів Вищої ради правосуддя може мати приховані мотиви. І в умовах війни вони входять у конфлікт з конституційними положеннями про інституційну безперервність влади.

Нагадаю, очільник ВРП заявив, що інститут адвокатури, як частина системи судочинства України, залишився нереформованим і для цього необхідна законодавча база. Ключовою претензією Усика є відсутність двох членів ВРП, які не делеговані адвокатурою.

Саму судову владу, яка перебуває у перманентному стані законодавчих змін останні десятиліття, навряд можна назвати вдало реформованою. ВККС та ВРП, які не працювали тривалий час, кадровий голод, «лідерство» України за кількістю скарг в Європейському суді з прав людини, корупційний скандал з екс-очільником Верховного Суду, обраним за новими стандартами, - все це яскраві приклади наслідків вже проведених реформ.

Але чому представника судової влади так бентежить адвокатура - недержавна публічна інституція, яка незалежна від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб? Чинний Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ухвалений ще у 2012 році, не зазнав жодної суттєвої зміни в частині регулювання професії адвоката. І це насправді є показником його якості, якщо звісно не ставити процес реформування як самоціль.

Можливо тому, що чиновники, до якості роботи яких виникають питання, схильні пояснювати свої невдачі недосконалим законодавством. І замість того, аби забезпечити належне виконання закону, вони завзято його критикують, виступають на публічних заходах і готують проекти змін. Також їм набагато приємніше пояснювати наявні проблеми не власною нездатністю чи небажанням їх вирішувати, а якимись зовнішніми факторами. Для прикладу можна навести минулорічний скандал, коли обвинувачений, який вісім років чекав вироку у кримінальній справі, вчинив самопідрив у Шевченківському районному суді м.Києва. Тоді всі раптом згадали про тривалість розгляду кримінальних справ І судова влада одразу знайшла винних! Рада суддів України заявила, що цей випадок викрив суттєві проблеми, що пов’язані із недосконалістю самого КПК та зловживанням сторонами (читай - адвокатами) своїми процесуальними правами.

Що стосується делегування представників адвокатури до ВРП, то за Законом «Про Вищу раду правосуддя», цей конституційний орган державної влади та суддівського врядування  складається з двадцяти одного члена, з яких з’їзд адвокатів України обирає лише двох.

Аби організувати ці вибори, необхідно скликати конференції у регіонах, де обрати делегатів. Після цього організовується цей зʼїзд, на якому і відбуваються вибори членів ВРП від адвокатури. Але хто в умовах щоденних ракетних атак, які охоплюють усю територію України, візьме на себе відповідальність проводити масові заходи?

За Законом «Про правовий режим воєнного стану» (ст. 19) в таких умовах забороняються масові зібрання та акції, проведення референдумів та виборів (Президента, Верховної Ради, органів місцевого самоврядування). Гарантією додержання законності тут виступає обовʼязок парламенту не пізніше ніж у дев’яностоденний строк з дня припинення чи скасування воєнного стану, якщо чергові або позачергові вибори до відповідних органів мали бути проведені в період, на який було введено воєнний стан, прийняти рішення про призначення виборів.

Крім цього, очевидно, що в умовах війни існують певні стандарти організації влади, адже саме Конституція забезпечує її інституційну безперервність.

Виходячи з таких міркувань адвокатура ухвалила рішення про організацію і проведення зʼїзду адвокатів України після припинення або скасування режиму воєнного стану. І цю позицію свого часу було донесено, в тому числі, до голови Вищої ради правосуддя. Останній очевидно не поділяє її. Втім, можливо під приводом проблем адвокатури щодо обрання двох членів ВРП у такий спосіб він просуває і тему виборів Президента?

Але за будь-яких умов заяви про необхідність реформи адвокатури з вуст представника судової влади варто розцінювати лише як чергову спробу відволікання уваги громадськості від справжніх проблем правосуддя.