Мистецтво, яке на відміну від інших усталених його видів, “якими є малярствой скульптура, можна назвати анімаційною або живою пластикою” [Жак-Далькроз (Jacques-Dalcroze, 1920-133)], є просто мистецтвом театру. В епоху класицизму вживалися терміни “промовисте малярство”, “жива картина”, коли актори займали позицію незворушної групи. Бабле (Bablet, 1975) називає “сценічною пластикою” образотворче мистецтво, що збагачує сценічну творчість. Завдання, яке сценограф отримує від режисера, полягає в тому, щоб співпрацювати з режисером над реалізацією “постави драми засобами пластики” [Й.Свобода (J.Svoboda)].
