Вода в окупований Крим: як Кремль може тиснути на Зеленського
Ситуація з водопостачанням у Криму стає дедалі гіршою. Дехто з експертів уважає, що починається гідроколапс півострова, який станеться не пізніше, ніж улітку 2021 року. Мешканці Севастополя скаржаться, що в них із кранів замість води тече якась зелена рідина, яка піниться, коли її намагаються кип'ятити
Про це для "Тижня" пише Ігор Лосєв.
Росія могла би забезпечити Крим водою з Північного Кавказу, але це надзвичайно дорого. Обіцяні Москвою опріснювальні станції (на які, як з'ясувалося, робили суто пропагандистську ставку) також потребують шаленої кількості електроенергії, без якої вони не працюватимуть.
Такі величезні витрати на опріснення можуть собі дозволити (і дозволяють) емірати Перської затоки за рахунок надприбутків від нафти й газу. А якщо це робитиме Росія, то Крим для неї стане золотим.
Причиною такого прикрого стану з водою є російська окупація півострова. І річ не лише у припиненні постачання води Північно-Кримським каналом. Ситуація радикально погіршується тим, що після окупації на цю територію завезли багато громадян РФ: і військових, і цивільних.
Читайте також: Загарбники довели окупований Крим до техногенного колапсу
Як стверджує російський адвокат Микола Полозов (який захищає багатьох кримських татар й українців у Криму та в Росії), Севастополь уже штучно перетворили на мільйонник, хоча до окупації його населення заледве сягало 400 тис. осіб. У Сімферополі індустріальними методами та пришвидшеними темпами будують нові житлові квартали (аж ніяк не для місцевого населення).
А ресурсів у Криму для такої російської мегаломанії немає. Коли 2014 року здійснювали військово-кадебістську операцію "Русская весна", сподівалися на те, що вдасться приєднати до РФ чи до сфери її впливу всю Україну або принаймні так звану "Новоросію", що звело б до мінімуму проблеми забезпечення Криму. Путіна переконали, що Україна - геть нежиттєздатне псевдодержавне утворення, яке досить один раз ударити, щоб воно саме розвалилося.
Чимало проросійських мешканців Криму сподівалися, що в разі його російської анексії зміняться не тільки прапори над півостровом - іншою буде валюта, різко зростуть пенсії та зарплати, прийде російська ідеологія та пропаганда, а в побуті, як і раніше, за нові зарплати від РФ вони купуватимуть якісні й відносно дешеві українські харчі та звичні українські ліки, а також вільно пересуватимуться українською територією, матимуть водопостачання з Північно-Кримського каналу, електрику з України тощо.
Кремль також намагається змусити "зелену владу" в Києві оплачувати ресурсами своєї країни російську колонізацію загарбаних РФ українських земель. Звідси постійне вкидання в інформаційний простір України (зусиллями російської п'ятої колони в Офісі президента, уряді й парламенті) питання про воду для окупованого Криму.
Реальна можливість для Кремля покращити кримську ситуацію з водою - це якщо не вивести звідти колонізаторів, то принаймні суттєво зменшити свою демографічну присутність на окупованій території. Але Москва цього не зробить, допоки є сподівання (а вони є!), що "зелена влада" зламається й капітулює щодо питання води.
Читайте також: Паризький саміт і російський план. Якими є наслідки нормандської зустрічі за рік після неї
Кремль має підстави на це сподіватися, бо його конфіденти в Києві здатні організувати шалений тиск на президента, а відтак на уряд Шмигаля й Верховну Раду.
Одним із найважливіших елементів тиску на Україну й особисто на Зеленського стане питання обміну в'язнів. Зеленського РФ оголосить головним винуватцем припинення обмінів. Вимогу буде сформульовано жорстко: або вода у Крим, або жодного обміну. Негайно вся московська пропаганда в Україні почне атакувати мізки населенню, мовляв, чому б не дати води нашим громадянам у Криму задля визволення українських бранців...
Проте не тільки Москва в цьому питанні заганяє Зе в глухий кут, він і сам зі своїм оточенням це робить. Шеф СБУ Баканов провалив операцію української військової розвідки щодо звільнення полонених у в'язниці Донецька. Цю операцію СБУ кваліфікувала як "провокування збройного конфлікту".
Відмовившись від силового звільнення українських полонених, Зеленский звільнятиме їх на найпринизливіших і найшкідливіших умовах, які продиктує Путін. Звісно, найпершою вимогою Путіна стане вода у Крим. Це дасть окупантам змогу розв'язати їхню велику проблему, нерозв'язаність якої все московське панування у Криму перетворює на щось хитке, химерне й загрозливе для них самих.
Водночас такий крок повністю перекреслить Україну як суверенну державу, здатну боротися за свою соборність. Він завдасть такої шкоди Україні, що її не компенсує навіть політичний крах Зеленського та його "слуг народу".