В’ячеслав Фрідман: Перемога врятувала би клуб
Менеджер про той фінал.
– Повернемося у 2015 рік. Чим ви займалися? Як були повʼязані з футболом, що вас покликали коментувати матчі “Дніпра” на телеканал «2+2»?
– На той момент я був працівником «1+1», можна сказати, що уся спортивна редакція була під моїм керівництвом. Я тоді Циганику постійно казав, що мені не дуже подобається, як певні люди коментують футбол, прізвища називати не буду. В моєму дитинстві, наприклад, були цікаві коментатори. На що мені запропонували прокоментувати гру самому. Сів тоді чи то зі Звєровим, чи то з Кобельковим, вже точно не памʼятаю, прокоментувати гру проти “Карпат”. Зрозуміло, що ми в Дніпрі розмовляємо достатньо своєрідною мовою, десь українська мова, десь російська, десь навіть з ідишу є якісь вислови, тому зʼявлялися цікаві обороти мовлення в процесі коментування. Десь хтось сміявся, але мене одразу попередили, що головне не читати те, що там пишуть в інтернеті з цього приводу. Потім був матч проти “Хайдука” за право грати на груповому етапі Ліги Європи, який я теж коментував. Тоді мені Коломойський сказав, що якщо розпочав, то повинен довести до фіналу. Як він сказав, так і сталося. Так, звичайно, що деякі ігри я пропустив, не виїжджав до Брюгге, “Олімпіакос” коментували зі студії, але основні всі коментував. Це все відбувалося чисто на гуморі, на якомусь фарті.
– Що особисто для вас означає та єврокомпанія “Дніпра”? За рахунок чого вдалося досягти того успіху?
– По-перше, підбір гравців, усі вони були якісними виконавцями. Ротань, Матеус, три нападники було, траплялося так, що не було місця або Калінічу, або Селезньову, або Зозулі. Згадайте, що Кравченку також не було місця у складі. На лавці були ті люди, які б в інших командах стабільно б виходили в основі. По-друге, десь звичайно фарт мав місце. Мені дуже не подобається фраза стосовно Коломойського у Варшаві, точніше реакція на неї (мова про відому фразу ІВК: “Вас у цьому фіналі не повинно було бути”).
– Це як раз наступне запитання.
– Тоді я одразу відповім. Це було не так, бо особисто був очевидцем, стояв поряд, усе чув. Малося на увазі, що ви не повинні були б грати, якби не суддівська помилка у матчі “Інтера” та “Карабаха”. Він не мав на увазі майстерність гравців, чи якісь інші особисті показники, а саме, що ми потрапили сюди завдяки випадку. Ми сто разів потім передивлялися той матч і там дійсно не було ніякого порушення, чистий гол був. Він це мав на увазі, а з цього роздули абсолютну некрасиву історію. Денісов це потім ще десь повторив, через що я з ним нещодавно вступив у словесну перепалку через невірну інтерпретацію контексту. Може тоді Маркевичу здалося, що якось його труд недооцінили, але це так не було насправді. Абсолютно безглузда інтерпретація зі сторони журналістів та деяких присутніх.
– Тобто ви погоджуєтеся з цією фразою?
– Так, вона дійсно була, але він мав на увазі, що ви дійсно досягли неабиякого успіху, досягли такого результату, але не варто забувати, завдяки чому ви взагалі потрапили сюди початково, що вам посміхнулася удача при виході з групи. Я потім у нього ще перепитував, щоб переконатися на всяк випадок, що я дійсно правильно зрозумів сенс.
– Маркевича і футболістів це тоді образило?
– Це неправильно, неправильне трактування через якусь злість. Звичайно, що ми тоді засмутилися усі, був такий шанс, рахунок 2-2, гол у роздягальню. Нам тоді здавалося, що ми їх дотиснемо у другому таймі, але усі знають чим це закінчилося.
– Якби тоді “Дніпро” виграв фінал, чи врятувало б це тоді команду, як вважаєте?
– Я думаю, що скоріше за все так, отримали б великі призові, не пішли б деякі гравці. Я не памʼятаю чи забезпечувала тоді перемога у фіналі місце у Лізі Чемпіонів на наступний сезон.
– Ні, не давала, бо тоді “Севілья” щороку грала у цьому турнірі, без переходу до Ліги Чемпіонів.
– Все ж таки вважаю, що це зберегло б команду. Але “Дніпро” розвалився не через це, була присутня втома, футболісти тоді при підписанні нових контрактів не хотіли брати зарплату менше мільйону, абсолютно кожен хотів мільйон-півтора. Потім життя показало, коли їх відпустили, що такі контракти ніхто забезпечити й не міг. Вони просто знущались при перепідписанні контрактів. Випадок з Коноплянкою якщо згадати. Він мені нещодавно дзвонив, ми згадували. Він сказав, що впевнений, що за нього на той момент давали 15 мільйонів. Ми могли б тоді продовжити контракт, як це зараз зробили з Довбиком, тихо та мирно, потім би його продали, але йому не сиділося, він хотів різко піти. Так, Артем теж хотів піти, але з ним домовились, продали та команда заробила. А коли йдуть такі гравці та команда залишається з нічим, то це також неправильно.
Видно, що накопичилися тоді в Ігоря Валерійовича емоції. Це насправді дуже важко, коли керуєш командою, розумієш потреби футболістів, а кожен з них має корону на голові, тому дуже важко з ними працювати. Кожен собі щось надумає, що йому усі винні, великі зарплати, великі премії. Навіть зараз, у нас (“Дніпра-1”) зарплати величезні, а в “Кривбасі” кажуть, що понад десять тисяч ніхто не має, вони там за рахунок преміальних заробляють. Але це не значить, що у нас погана історія, щоб казати, що у “Дніпрі-1” не розраховуються і так далі, просто інша система.
Tg-канал Дніпрянин