Концепція діяльності сучасних політичних рухів в Україні

За кілька минулих місяців в Україні було створено або проголошено наміри створення низки політичних рухів. Попри те, що в цілому всі вони декларують схожі цілі, жодних ознак об’єднавчих зусиль новостворені рухи не проявляють.

З однієї сторони, це свідчить про наявність додаткової мети у ініціаторів їх створення, а з іншої – ілюструє традиційну українську ментальну рису – отаманщину, яка приводить до множення однотипних, відкрито або приховано ворогуючих між собою політичних об’єднань із членством щораз меншої чисельності. Так, в Україні зареєстровано майже триста політичних партій, що промовисто вказує на потенціал зростання кількості політичних рухів. Зазначимо, що головування у політичному русі чисельністю в три особи, надає його лідеру однаковий статус із статусом лідера руху в сотні тисяч членів. Це мотивує кожного українського політика до створення власного кишенькового політичного проекту і мало хто з них здатний подолати спокусу хоча б на короткий час відчути себе повноцінним гетьманом.

За своєю політичною природою більшість новостворених українських рухів є прихильними до еволюційного шляху розвитку українського суспільства. Тому вони, в той чи інший спосіб, декларують боротьбу за зміну корупційної системи влади чи її перезавантаження з метою набуття Україною геополітичної суб’єктності та її прискореного розвитку внаслідок вивільнення внутрішньої соціальної енергії українського народу шляхом реалізації його творчого та інноваційного потенціалу у всіх сферах життєдіяльності. На практиці це означає зміну структури влади, перерозподіл та збалансування повноважень її органів, створення умов для формування і діяльності якісного громадянського суспільства, яке було б здатним контролювати владні органи усіх рівнів на всіх етапах її діяльності. Очевидно, що запровадження таких змін потребує їх законодавчого закріплення, що актуалізує одну з ключових задач усіх новостворених політичних рухів, навіть якщо вона не проголошується, – підготовку проектів змін до чинного законодавства, включаючи Конституцію України, їх обговорення та прийняття у легітимний спосіб.

В той же час, більшість рухів ставлять перед собою задачу створення Бачення України або її візії, образу, моделі, мети, стратегії розвитку, тощо, яке, на їх думку, мало б стати дороговказом у майбутнє і основою для роботи над проектами змін до чинного законодавства і Конституції України.

Разом з тим, у процесі своєї діяльності усі новостворені рухи декларують готовність до прямої дії — вони беруться виявляти та вирішувати найгостріші соціальні проблеми, в першу чергу – корупційні, які перманентно проявляються в українському суспільстві та потребують негайного втручання і які не вирішуються через небажання або функціональну неспроможність відповідних органів влади.

По замовчуванню, ще однією важливою метою більшості рухів є активація та об’єднання широких мас громадян для залучення їх до формування, узгодження та відстоювання власних політичних, економічних та соціально-культурних інтересів. Очевидно, що за деякий час найбільш активні члени новостворених рухів об’єднаються в нові чи увійдуть в існуючі політичні партії, основним завданням яких стане чи є вже зараз здобуття влади на виборах та подальша розстановка попередньо підготовлених управлінських кадрів на посади в різних органах влади всіх рівнів. У цьому контексті ще однією, вкрай важливою задачею руху є вироблення та засвоєння потенційними членами політичних партій нової організаційної культури, яка дозволить набути цим організаціям низку позитивних якостей і зробить їх дієздатними, ефективними та результативними суб’єктними організаціями, що стануть захищеними від зовнішнього управління.

Узагальнюючи, сформулюємо і представимо у порядку черговості реалізації три основні задачі, які ставить перед собою більшість новостворених українських політичних рухів:

1. Створення Бачення (візії, образу, моделі, мети, стратегії розвитку, тощо) України майбутнього та його деталізація в різних сферах та нарізних рівнях життєдіяльності українського суспільства.

2. Виявлення проблем у різних сферах та на різних рівнях життєдіяльності українського суспільства; вироблення, узгодження, прийняття та реалізація власних підходів до їх вирішення.

3. Вироблення, обговорення та узгодження проектів змін до чинного законодавства включно із проектами змін до Конституції України з метою зміни корупційної системи влади; організація широкого громадського обговорення цих проектів та ініціювання законних процесів та механізмів їх прийняття.

Очевидно, що згадана вище мета рухів – активація та об’єднання громадян, досягається автоматично у процесі реалізації виділених нами трьох основних їхніх задач.

Далі ми представимо власну концепцію діяльності новостворених українських політичних рухів, яка, на нашу думку, забезпечить комплексне вирішення їхніх основних задач і стане передумовою налагодження між ними системної співпраці.

Розроблена нами концепція включає наступні компоненти: основні задачі руху, що були сформульовані вище, вимоги до його діяльності, структуроване поле діяльності, організаційну структуру руху, методологію його діяльності, технологічний процес діяльності руху.

Вимоги до діяльності руху

1. Діяльність має бути системною і циклічною для того, щоб рух діяв безперервно, ставлячи перед собою щоразу новіші та складніші задачі.

2. Результат діяльності руху має бути вимірний і легко піддаватися контролю.

3. Діяльність підрозділів руху має бути автономною, дискретною, точковою, незалежною від волі одного лідера; вона може спонтанно виникати у різних місцях, а її результати з плином часу мають поступово формувати цілісну мозаїку, у якій щоразу чіткіше проявлятимуться контури бажаного образу країни майбутнього.

4. Діяльність має легко мультиплікуватися по горизонталі – добре засвоюватися активістами руху та самочинно поширюватися на місцях та в регіонах без деформації своєї структури.

5. Діяльність має бути взаємопов’язаною по вертикалі – результати діяльності на місцях мають логічно завершуватися і узагальнюватися на обласному та центральному рівнях, а узагальнення в центрі та в областях мають упорядковувати зміст та впливати на перебіг низової діяльності.

6. Результати діяльності та сам її процес мають бути відкритими та прозорими, що стане умовою для співпраці всіх новостворених українських політичних рухів.

7. Діяльність має легко розділятися на складові з метою формування профільних, проектних та виконавчих груп по кожній з них.

8. Результати діяльності мають акумулюватися в уніфіковану, легкодоступну і відкриту єдину електронну базу даних, яка стане інформаційною основою для роботи новостворених осередків руху, а також фундаментом для нарощування його інтелектуального потенціалу.

9. Діяльність руху має бути різнорівневою та широкополосною – включати в себе низку циклічних технологічних процесів різної тривалості на місцевому, обласному та центральному рівнях, що охоплюють все її поле.

10. Результати діяльності мають стати основою для запровадження і поширення в Україні культури стратегічного планування та підготовки активістів рухів як компетентних фахівців у цій сфері.

Структуроване поле діяльності руху

Очевидно, що полем діяльності політичного руху мають стати всі сфери життєдіяльності українського суспільства. Його структурування, на нашу думку, слід здійснювати таким чином, щоб охопити і пов’язати всі сфери, напрямки та окремі вектори зовнішнього та внутрішнього середовищ життєдіяльності українського суспільства в горизонтальному та вертикальному вимірах із результатами реалізації всіх складових технологічного процесу діяльності руху.

З метою уніфікації форм і методів діяльності місцевих, обласних та центральних підрозділів політичного руху, структурування поля його діяльності здійснюється наступним чином (таблиця 1). Вся життєдіяльність українського суспільства розбивається на чотири сфери: управління (політико-правову сферу), економіки, інфраструктури та соціально-культурну сферу. Кожна з них деталізується шляхом виокремлення множини напрямків. Кожен із напрямків розбивається на низку векторів (в таблиці 1 вектори для спрощення подачі перелічено без виділення). Кількість напрямків на початку створення руху є обмеженою до трьох у кожній сфері. У процесі діяльності руху та у міру формуванню єдиної уніфікованої електронної бази даних, кількість напрямків може зростати, охоплюючи й ті з них, які відображають унікальні місцеві та регіональні особливості. Запропонована у таблиці 1 структура є відкритою для обговорення і внесення змін з метою її вдосконалення та оптимізації.

Структуроване таким чином поле діяльності руху стане основою створення єдиної уніфікованої електронної бази даних, у якій акумулюватимуться результати роботи всіх його підрозділів. Вільний доступ до такої бази стане основою формування поля довіри між новоствореними політичними рухами, що обумовить їх співпрацю між собою та з політичними партіями, які візьмуться за узагальнення всього масиву даних та реалізацію вироблених рухами підходів до вирішення оперативних та стратегічних задач.

Структуроване поле діяльності руху впорядковується та урухомлюється законодавчим полем, яке задає «правила гри» у соціальній системі, робить її цілісною та динамічною. Для упорядкування законотворчої діяльності відповідних підрозділів руху правники мають сформувати структуру законодавчого поля, узгодивши її із структурою поля діяльності.

Єдина уніфікована електронна база даних має включати наступні сторінки для кожного населеного пункту, області та центру в рамках обраної структури поля діяльності руху та встановленої правниками структури законодавчого поля:

1. Сторінку для відображення послідовності результатів SWOT— аналізу.

2. Сторінку для відображення послідовності моделей майбутнього.

3. Сторінку для відображення послідовності виявлених поточних проблем і вироблених способів та результатів їх вирішення.

4. Сторінку для відображення послідовності результатів вироблення та обговорення змін до чинного законодавства і Конституції України згідно встановленої правниками структури законодавчого поля.

Таблиця 1.

1. Сфера управління (політико-правова сфера)

2. Сфера економіки

3. Сфера інфраструктури

4. Соціально-культурна сфера

Організаційна структура руху

Структура політичного руху, на нашу думку, має бути змінною і забезпечувати безконфліктну колективну роботу своїх підрозділів у складі великих груп членів організації та координацію їх діяльності. Нею може стати динамічна мережа, яка упорядковує та утримує у безконфліктному стані взаємодію усіх своїх членів шляхом їх циклічної реструктуризації у малі групи різного функціонального призначення за певним алгоритмом, що забезпечує вироблення, узгодження і прийняття колективних рішень учасниками у позиціях «рівний з рівним», а виконання – у множині тимчасових ієрархічних проектних, виконавчих та процесних груп з їхніми керівниками на чолі.

Така організаційна структура дозволить подолати протиріччя між актуальною організаційною культурою ієрархічних організацій та мережевою організаційною культурою українців, що була закладена у нашу ментальну матрицю тривалим вічевим періодом. Вона забезпечить, з однієї сторони, ефективне опрацювання наростаючих обсягів вхідної інформації із зовнішнього та внутрішнього середовищ та вироблення адекватних їй рішень, а з іншої – ефективну скоординовану дію підрозділів та членів руху.

Пропонована організаційна структура дозволить залучати до діяльності місцевих та обласних організацій руху існуючі різнопланові громадські об’єднання. У такому випадку територіальні підрозділи руху стануть парасольковими структурами для цих об’єднань, які, в свою чергу, стануть виконавчими та проектними групами прямої дії даних підрозділів. Парасолькова організація руху надасть таким виконавчим та проектним групам можливість розміщувати інформацію про свою діяльність у єдиній уніфікованій електронній базі руху, що забезпечить її поширення та, відповідно, визнання результатів їх активності на всеукраїнському рівні. В той же час, активісти виконавчих та проектних груп долучатимуться до вирішення основних задач руху в рамках запропонованого нижче технологічного процесу його діяльності.

Методологія діяльності руху

Методологією діяльності руху, на нашу думку, має стати циклічне нормативне планування, яке полягає у вільному виборі засобів, завдань, цілей та ідеалів і є аналогом стратегічного планування в бізнесі. На відміну від бізнесу, нормативне планування в політичному русі має стати основною формою діяльності його підрозділів і здійснюватися усіма їх членами у спосіб, що дозволяє залучати до цього процесу будь-яку кількість учасників – від кількох десятків до кількох сотень. На відміну від політичних партій, нормативне планування в підрозділах руху може здійснюватися у спрощеному вигляді за скороченою процедурою.

В рамках даної концепції діяльності руху його місцевим, обласним та центральним підрозділам пропонується здійснювати SWOT-аналіз відповідних населених пунктів, областей та країни, виробляти їх моделі майбутнього, виявляти поточні проблеми та виробляти способи їх вирішення, визначати пріоритети діяльності, створювати проектні групи та планувати їх діяльність, а також, на основі узагальнення набутого досвіду, виробляти і пропонувати зміни до загальнодержавних «правил гри» — законодавства і Конституції України.

Технологічний процес діяльності руху

Основні задачі руху, вимоги до його діяльності, структуроване поле діяльності, організаційна структура руху та методологія його діяльності є основою для розробки та реалізації технологічного процесу, який безпосередньо регламентує, впорядковує та координує діяльність всіх підрозділів руху.

Таким чином, технологічний процес діяльності руху є за своєю природою одним з видів соціальних технологій, які, «за місцем, котре вони займають в суспільстві, можна розглядати в чотирьох аспектах:

1. Як соціальні інститути, тобто найбільш раціональні форми організації спільної діяльності людей.

2. Як соціальні процеси, тобто цілеспрямовані зміни соціальних явищ в просторі і часі.

3. Як соціально-перетворюючу діяльність, що спрямована на перетворення соціальних об’єктів зі сторони її суб’єктів.

4. Як соціальні системи, тобто цілісні соціальні структурно-функціональні утворення».

Такими чином, розроблений нами технологічний процес діяльності руху (таблиця 2), як і будь-яка соціальна технологія, «поєднуючи в собі вказані чотири аспекти, являє собою своєрідний конгломерат даних сутностей, тобто він одночасно є і соціальним інститутом з його нормативною системою, і соціальним процесом, що послідовно протікає у кілька стадій, і соціально-перетворюючою діяльністю, що спрямована на заплановане перетворення соціальних об’єктів, явищ та процесів, і, на кінець, соціальною системою, яка володіє структурно-функціональною визначеністю».

Таблиця 2.

Технологічний процес реалізації першої стратегічної задачі руху:

«Створення моделі України майбутнього»