Візит до Лукашенка. Чим небезпечна така самодіяльність народних депутатів
Отже, за рахунок недолугого народного депутата ми легітимізуємо Лукашенка.
Народний депутат України від партії "Слуга народу" Євгеній Шевченко на днях з'їздив на зустріч до Олександра Лукашенка у Мінськ і заявив, що завжди мріяв про знайомство. До того самого Лукашенка - лідера сусідньої держави, якого Україна офіційно не визнає. Такі візити неприпустимі та шкідливі для нашої держави, пише політичний аналітик Олександр Кочетков для УНІАН.
По-перше, народний депутат - це офіційна особа, яка має особливий ранг державного службовця, ексклюзивні права і обов'язки нардепа, а також представляє народ України і державу Україна. Яку б дурню не втнув народний депутат, це автоматично лягатиме й на країну загалом.
Існує чітко визначений світовий порядок: будь-яке закордонне відрядження депутата, будь-яка його зустріч із високопосадовцем іншої країни обов'язково погоджується міністерством закордонних справ, пишеться певна стратегія, а після повернення він складає звіт (з ким які питання обговорювалися, і наскільки все це відповідало тому, що планувалося).
Це - не забавки і не зйомки серіалу, а державна політика.
По-друге, Лукашенко сьогодні у підвішеному стані. Він шукає будь-який привід для власної легітимації. Водночас Україна зараз у центрі світової уваги, тому будь-яка зустріч із будь-яким персонажем з нашої країни підвищує легітимність Лукашенка. Тим більше зустріч із депутатом від провладної партії...
У світі вважають, що депутат провладної партії не може не погодити свій візит з Офісом президента і самим президентом, а тому це буде сприйматися як певний крок державної політики на вищому рівні. Нікому не спаде на думку, що цей депутат - неконтрольована та дурна людина.
А Лукашенко використає цей візит у власних цілях - заради легітимації себе і в Білорусі, і за її кордонами. Така зустріч створює певний інформаційний привід, навіть якщо Шевченко і Лукашенко ні про що не домовлялися.
Отже, за рахунок недолугого народного депутата ми легітимізуємо Лукашенка.
Наслідки для України можуть бути сумними: від нас відвернуться наші зарубіжні партнери, які звикли реалізовувати зовнішню політику обережно, крок за кроком, вдумливо і стратегічно. А поруч із ними, виявляється, держава, депутати якої діють наче шпана, яка робить казна-що. Як із такою державою можна мати справу?
Спочатку якісь дивні витоки інформації щодо спецоперації з "вагнерівцями", тепер з диктатором, якого ніхто не визнає, представник провладної партії зустрічається і веде якісь перемовини від імені країни... Врешті, ми можемо залишиться сам на сам з Путіним. У цьому полягає загроза, бо ми, українці, постаємо наче несповна розуму, а Україна - як неповноцінна держава. Таким чином, така поведінка народного депутата - це просто робота на наших зовнішніх ворогів.
Ще одне питання - що Шевченко наговорив Лукашенку. Зокрема, він заявив, що більше третини українців (36%) мріють про такого президента, як "батька". Якщо такі слова виголошує офіційна особа, це означає, що з нашим населенням і виборцем серйозні проблеми: вони хочуть того, кого не хочуть навіть у його власній країні. Тоді знов-таки у цивілізованих країн може постати питання: а чи варто з нами мати справу, чи треба нас захищати?
Такі заяви кидають тінь на все населення України. Хоча насправді вони абсолютно нічим не підтверджені і є якоюсь дурною вигадкою (не бачив жодного відповідного соціологічного дослідження). У найкращі часи навіть Путін мав в Україні менший рейтинг, а звідки така (36%) підтримка може бути в Лукашенка? Це якісь фейки і вигадки неадекватного депутата, які заплямовують нашого виборця і українську державу загалом.
Мені особисто просто соромно за такі заяви і дії народного депутата України.
Аби мінімізувати негативні наслідки цього візиту для держави, позиція "Слуги народу" має бути чітка: цей випадок слід розібрати на засіданні фракції, причому публічно, найкращий варіант - виключити Шевченка зі складу політичної сили та різко засудити його на парламентському рівні.
Рішучі кроки потрібні ще й тому, що цей інцидент входить у сферу безпосередньої відповідальності президента України. А виявилося, що в Україні зовнішню політику реалізовує не президент, а якийсь нардеп Шевченко. Тому важливо, щоб щодо Шевченка були здійснені хоча б якісь адміністративно-апаратні кроки, аби більше нікому не хотілося зазіхати на повноваження президента.
Одна біда - цей депутат не один неадекватний: один зі "Слуг" гучно святкує дні народження під час локдауну, інший їздить, куди хоче - у Раді і в конкретній фракції зараз чимало таких. Тому, на мою думку, жодної серйозної реакції з боку "слуг народу" на вчинок свого колеги ми не побачимо.