Корпорація «Ісламська держава»
На шість кілометрів простягнулася черга вантажівок на околицях нафтового родовища Аль-Омар у східній Сирії. У небі кружляли військові літаки. Деякі водії вже кілька місяців стоять у черзі, щоб заправити свої машини сирою нафтою.
Неподалік юрмляться власники невеликих крамничок уздовж пустельної траси. У цьому місці їжа та напої не менш цінні за нафту. Іноді люди тижнями чекають своєї черги, залишаючи свої машини прямо на дорозі. Це землі «Ісламської держави» — джихадистської організації, що контролює величезні території у Сирії та Іраку. Міжнародна антитерористична коаліція назвала торгівлю нафтою основним доходом терористів, а відтак – ядром їх життєдіяльності.
Однак попри це, бойовики й надалі займаються своїми справами, і ніхто їх не чіпає. Чорне золото є основним джерелом прибутку для «чорних прапорів». Воно заправляє їх військову машину, забезпечує світлом та електрикою і дає джихадистам потужний важіль впливу на сусідів.
Понад рік тому президент США Барак Обама оголосив про початок військової операції проти «Ісламської держави» у складі Міжнародної антитерористичної коаліції. З тих пір, сумнівний бізнес в Аль-Омарі та ще на, принаймні, вісьмох родовищах став віддзеркаленням головної дилеми, що стоїть перед учасниками коаліції: як завдати смертельного удару по ісламському «халіфату» терористів, не ставлячи при цьому під загрозу життя майже 10 мільйонів пересічних громадян, які живуть на підконтрольних бойовикам територіях?
Стійкість «Ісламської держави» та слабкість сил коаліції дали Росії привід втрутитися у війну та розпочати власну, жорстку військову кампанію у Сирії.
Не дивлячись на всі ці зусилля, чимало інтерв’ю з сирійськими нафтовими трейдерами, інженерами, експертами та підприємцями свідчать про те, що діяльність терористів все більше нагадує масштабну роботу нафтової компанії, яка попри всі спроби знищити її, лише збільшується у розмірах та напрямах виробництва.
Перебуваючи під пильним управлінням, компанія активно займається пошуком та рекрутингом фахівців у нафтовій галузі: інженерів, робітників, менеджерів, адміністраторів.
За приблизними підрахунками експертів, обсяги видобутку нафти на підконтрольних «Ісламській державі» територіях складає 34-40 тисяч барелів в день. Цю нафту продають по ціні між 20 та 45 за барель, і з цього бойовики в день мають 1,5 мільйонів доларів прибутку.
«І сміх, і гріх, — каже командир одного з антиурядових угруповань, який купляє в терористів дизельне пальне, попри те, що його група воює з ними на фронті. – У нас немає вибору. Наша революція бідна, а ми самі жебраки. А чи є хтось іще, готовий продавати нам бензин?».
Інфографіка FT
Нафта як стратегічна зброя
Нафтова стратегія «Ісламської держави» будувалася протягом доволі тривалого часу. Від зародження організації у 2013 році, задовго до взяття терористами Мосула в Іраку, вони вже вважали нафту ядром своєї майбутньої «держави». Дорадча рада «Ісламської держави», в яку входять найвищі керівники угруповання, назвала нафту основою життєдіяльності організації та основним джерелом фінансування їх амбіцій по створенню халіфату.
Більша частина нафтових ресурсів, підконтрольна «Ісламській державі», розташована у багатому нафтою східному регіоні Сирії. Бойовики прийшли туди у 2013 році після відступу з північно-західних територій – земель стратегічних, але позбавлених ресурсів. Тим не менше, цей плацдарм пізніше допоміг терористам завоювати усю східну Сирію після падіння Мосула у 2014 році.
Коли терористи почали захоплювати північні землі Іраку та взяли Мосул, вони також встановили контроль над нафтовими родовищами Аджіль та Аллас у північно-східній частині іракської провінції Кіркук. Як стверджують місцеві мешканці, роботи на родовищах розпочалися одразу ж після їх захоплення терористами, і нафта пішла на ринок.
«У них було все необхідне. Вони підготувалися. У них були бухгалтери для фінансових розрахунків та інженери для технічних робіт, заповнення цистерн та їх зберігання» — каже лідер шейх одного з місцевих племен у містечку Хавіджа неподалік Кіркука. «Вони привезли із Кіркука та Мосула сотні вантажівок і почали заправляти їх нафтою, відправляючи на експорт». За його словами, щодня звідти виїжджало 150 фур із обсягом нафти вартістю 10 тисяч доларів кожна. У квітні іракська армія відбила в терористів ці території, однак за 10 місяців свого правління тут бойовики встигли заробити приблизно 450 мільйонів доларів.
Тоді як міжнародна терористична мережа «Аль-Каїда» залежала від приватних іноземних донорів, «Ісламська держава» черпала свою фінансову міць із власного монопольного становища над ресурсом, який активно споживається на підконтрольній їм території. Навіть не маючи можливостей експортувати нафту, вона живилася завдяки великому внутрішньому ринку у Сирії та Іраку.
По факту, дизель та паливо, які виробляються на контрольованих бойовиками територіях, споживається не лише на місці, а й в інших регіонах, які формально воюють з «Ісламською державою». Наприклад, підконтрольний повстанцям північний край. Цей район вкрай залежний від пального, що його пропонують джихадисти. Лікарні, магазини, трактори та інший транспорт, що допомагає витягати поранених – все це працює на генераторах, заправлених пальним терористів.
У своєму коментарі виданню «Financial Times» один чоловік з контрольованих повстанцями частин Алеппо, який щомісяця приходить до терористів купляти пальне, визнає: «Нам в будь-який момент можуть перекрити поставки дизелю. Бойовики ІДІЛ прекрасно знають, що без нього – нам кінець».
Національна нафтова компанія
Стратегія «Ісламської держави» полягає у створенні іміджу реальної держави, що розвивається. Відповідно, бойовики намагаються налагодити роботу свого нафтового сектору за моделлю різних національних нафтових корпорацій. За свідченнями сирійців, яких терористи намагалися вербувати, бойовики вишукували фахівців з досвідом роботи та пропонували достойну зарплатню, аби ті стали частиною їх людського ресурсу.
Існує навіть спеціальний комітет, який слідкує за роботою на родовищах, здійснює моніторинг процесу виробництва та проводить співбесіди з робітниками та інженерами. Він також призначає людей, які раніше працювали на нафтових підприємствах у Саудівській Аравії або деінде на Близькому Сході, на посади так званих «емірів» для керівництва важливими підприємствами. Це підтверджують і торговці, які часто купляють нафту в «Ісламської держави» або раніше працювали на їх потужностях.
Деякі робітники навіть отримують підвищення за свою роботу. Рамі (не його справжнє ім’я) раніше працював на нафтовидобувних підприємствах у сирійській провінції Дейр-аз-Зор, а невдовзі став одним з польових командирів бойовиків. З ним по мережі «WhatsApp» зв’язався один з керівників терористів з Іраку.
«Він обіцяв мені, що я можу обрати будь-яку посаду, яку забажаю. Він казав мені: «Назви свою ціну. Обери собі зарплатню сам». Будучи скептично налаштованим щодо проектів «Ісламської держави», Рамі врешті-решт відмовився від пропозиції та втік до Туреччини.
«Ісламська держава» займається рекрутингом й закордоном. У своїй промові після падіння Мосула, лідер терористів Абу Бакр Аль-Багдаді запрошував до свого руху не лише бійців, а й лікарів, інженерів та інших фахівців. За свідченням співробітника однієї іракської нафтової компанії, який побажав залишитися невідомим, нещодавно терористи призначили єгиптянина, який жив у Швеції, менеджером їх нафтового родовища Аль-Кайяра у північному Іраку.
Особливу роль нафти для бойовиків підкреслює й місце нафтових родовищ у загальній ієрархії енергетичних установ «Ісламської держави».
Підхід джихадистів до управління підконтрольного територіями ґрунтується на принципах децентралізації. Більшість адміністративних та управлінських функцій на цих землях покладені на так званих «валі» або губернаторів. Вони керують відповідно до законів, викладених в постановах центральної «шури» (ради).
Виключенням тут є нафтовий сектор. Серед усіх потужностей угруповання – медіа, військових та розвідувальних структур – нафтовий сегмент перебуває під цілковитим централізованим контролем верхівки організації. «Вся їх діяльність обертається навколо нафти, — заявив у своєму коментарі представник західних спецслужб. – Це ключова сфера, що перебуває під повним контролем їх центральної шури».
До недавнього часу міністром нафти в «Ісламській державі» був громадянина Тунісу Абу Сайяф, справжнє ім’я якого, за даними Пентагону – Фадхі Бен Аун Бен Джиді Мурад Аль-Тунісі. У травні він був убитий в ході спецоперації американських військ на території Сирії. За даними американської та європейської розвідувальних служб, під час рейду при ньому було виявлено купу документів, пов’язаних із нафтовою діяльністю терористів. Вони засвідчили, що «Ісламська держава» дуже професійно та ретельно підходить до питання прибутку та ціноутворення на різних ринках, збиваючи ціну для отримання максимально вигідних умов.
Фінансові нафтові потоки контролюють члени таємної поліції ІД під назвою «Аль-Амнійят». Вони слідкують за тим, щоб прибутки йшли туди, куди треба, та суворо карають, якщо щось йде не за планом. Охоронці слідкують за периметром біля нафтоносних станцій. Кожне родовище оточене укріпленнями з піском, а будь-який торговець або клієнт піддається ретельному огляду на в’їзді до місця.
За словами одного з таких «клієнтів», кожного дня через нафтове родовище Аль-Джибса у північно-східній сирійській провінції Аль-Хасака проходить «близько 30-40 вантажівок по 75 барелів нафти в кожній». Саме родовище щодня видає по 2,5 – 3 тисячі барелів нафти.
Роздрібна мережа «Ісламської держави»
Однак найбільш жирна точка – це родовище Аль-Омар. За свідченнями одного з клієнтів бойовиків, система обслуговування там повільна з огляду на шести-кілометрову чергу, однак гравці на ринку адаптувалися до неї. Водії вантажівок надають терористам ліцензію та технічні дані про об’єм нафтових контейнерів. Бойовики заносять їх до бази даних та видають реєстраційний номер.
Після цього, більшість повертаються додому і потім кожні два-три дні приїжджають, щоб перевірити свій вантаж. Деякі навіть ставлять намети неподалік родовища в очікуванні свого товару.
Далі вони забирають свої машини з нафтою і або відвозять сировину на місцеві нафтопереробні заводи, або розпродають меншим торговцям. Останні, в свою чергу, везуть її до великих міст, таких як Ідліб чи Алеппо.
З іншого погляду, довго ця авантюра терористів з нафтою може не прожити. Обстріли сил коаліції, російське вторгнення та падіння цін на нафту можуть завдати серйозної шкоди бізнесу. Проте найбільшу загрозу нафтовій справі поки що складає проблема виснаження сирійських родовищ. Бойовики не мають новітніх технологій для протидії цьому, як у міжнародних компаній. А чим більше палива потребує «Ісламська держава» для своїх військових потреб, тим менше нафти стає на ринку.
Однак поки що, на підконтрольних їм землях, у джихадистів все схоплено, а попит й не думає падати. «Тут всім потрібне дизельне пальне: для іригації, сільського господарства, лікарень, офісів. Якщо дизелю не буде – не буде й життя, — каже один підприємець з-під Алеппо. – А «Ісламська держава» знає, що це дає їй карт-бланш».
Джерело: FT