ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ МИЛОРАДОВИЧ
Старший син дійсного статського радника Олександра Григоровича Милорадовича та Софії Григорівни, уродженої Туманської.
У 1853—1857 роках навчався у Пажеському корпусі. Тоді ж почав цікавитися історією та публікувати свої перші студії у «Черниговских губернский ведомостях».
Учасник російсько-турецької війни 1877—1878 років.
Організатор і перший голова Чернігівської губернської вченої архівної комісії. Автор багатьох праць з історії Лівобережної України, української генеалогії, геральдики, історичної бібліографії.
ПРАЦІ Г.О.МИЛОРАДОВИЧА
«Сказание о роде дворян и графов Милорадовичей» (Київ, 1871 — 84; Санкт-Петербург, 1894),
«Материалы для истории пажеского корпуса» (Київ, 1876),
«Вятка и ее достопримечательности» (Вятка, 1874),
«Анекдоты — черты из жизни графа Милорадовича» (Санкт-Петербург, 1886),
«Василий Иванович Туманский» (Чернігів, 1858),
«Иностранные сочинения о Малороссии» (Чернігів, 1859),
«Указание биографических сведений о замечательных людях Малороссии» (Чернігів, 1859),
«Князь Сергий Павлович Голицын» (Чернігів, 1888),
«Аркадий Васильевич Кочубей» (Санкт-Петербург, 1878),
«Малороссийское дворянство» (Чернігів, 1890).
Помер 13 серпня 1905 р. від паралічу серця, похований у родинному склепі на території Троїцько-Іллінського монастиря м. Чернігів.